Агротрансформації та Тваринництво

Закінчили невеличке #дослідження на тему “Що собою являє ринок агро та переробників” в обличчях і розмірах.

Великим сумом для нас стало те, що ми знайшли всього лише 535 великих і середніх підприємств на цих ринках (228 з агро, решта – переробники/харчопром). Чому сум? Тому що те, чи “вистрелить” українська (!) агропереробка зараз – залежить виключно від того, чи вкладуть свої вільні кошти українські великі підприємства в заводи-фабрики. На іноземних інвесторів надія марна (хоча вони є навіть в агросфері (“аж 18” компаній з 228), хоча би через те, що вони тут вирощують сировину для своїх материнських компаній, випадків коли тут хедофіс, яким володіє іноземець, що переїхав жити в Україну, сприймає цю країну своєю і далі рухається в напрямку перетворення її з сировинного придатка на повноцінного члена європейської спільноти – є, але дуже мало, певно 2-3), кредити на будівництво заводів з чеком від 10 мільйонів доларів свої банки не дають, а ЄБРР дає лише своїм клієнтам, і нових облич за роки війни тут не додалося (

Тож, єдині, хто подужає будувати переробку (на зараз) – це ось ці 228 компаній, і то – в ті роки коли ціна на збіжжя летить вверх і будуватися в принципі є за що (інша історія – коли ці гроші дає сторонній бізнес, який заробляє більше, ніж агро: такий кейс “аж” один наразі).

Серед безлічі різновидів агропродукції в Україні НЕМА (від цифри НУЛЬ) великого і середнього бізнесу, який би займався садами, ягідництвом, овочівництвом, баштанними культурами (гарбузи і дині), картоплі і буряків (коренеплодів), винограда, горіхів, насіннєвих заводів великих теж тільки 3. Ледь-ледь жевріє тваринництво (поза птахівництвом, ось великих заводів з вирощування курей і яєць в нас вистачає). Ви знали що колись Україна виробляла овечу шерсть прям «вагонами»? Зараз цієї галузі взагалі нема, лишились подекуди невеликі ферми, які спасаються грантами та туристами…

Найсумніше, що в країні з найбільшими площами чорноземів в нас нема ЖОДНОЇ великої органічної компанії (Одна ось-ось потрапить до «клубу білого бізнесу» в цьому році, якщо вистоїть).

Те що Україна – країна малого бізнесу (навіть в агро) – це і добре (висока конкуренція, люди зайняті), і погано – нема звідки взятися росту, окрім «хорошої ціни і гарної погоди», на що підприємства аж ніяк не впливають..

Але є в цій бочці дьогтя неочікуваний мед 😉

Насправді все, що недозаробили ось всі ці товарищі, яких я перерахувала вище – їх прибутки забрали собі… переробники 😉 Бо великих заводів з виробництва соків, консервів з фруктів та овочів, цукрових і кондитерських – вистачає аж за край. В нас нема великих рибних ферм – зате є великі рибопереробні підприємства. Нема великих виробників картоплі – зате є аж 2 великих завода з виробництва чіпсів (не питайте де вони беруть картоплю, певно, возять з Канади)

Єдині галузі, де +/- зберігається «паритет розміру» – це агрокомпанії шо вирощують соняшник і олійні заводи, пшеницю і жито і хлібобулочники/виробники печива та солодощів з борошна та тваринництво (кількість великого бізнесу з вирощування КРС і свиней приблизно дорівнює кількості великих м’ясопереробних заводів). Хоча останні давно скиглять на нестачу сировини (молока і м’яса), але вперто не створюють власні ферми.

Тож наступним нашим агротрансформаційним напрямком буде… тваринницький. Там роботи і справді кінь не валявся. Є надія на агрохолдинги, які зароблять купу грошей і зможуть хоча би частину цих надприбутків відправити не на Кіпр, а в розвиток тваринництва. В Україні. І най нам допоможуть данські та голандські підприємці, які теж дуже люблять м’ясо )

#далібуде