#foodtech Що воно таке і на чому тут заробляють

Кожну осінь в Україні овочева страда: десятки тисяч фермерів, аграріїв і селян мають однакові турботи – швидко викопати і продати врожай овочів. Все що має надлишок і відповідно наднизьку ціну часто взагалі не збирається (як приміром капуста кілька років тому). Його лишають гнити в полі на зиму, таким чином утворюється природнє добриво для землі, а фермер фіксує збитки (від цієї культури, так то в нього є інші і він не надто страждає). Аналогічна ситуація трапляється і навесні з ранніми огірками, зеленню і т.д. Все що не змогло і не захотіло бути проданим – йде в утіль.

Про літо і переврожаї фруктів і мови нема: зайди в посадку – і відчувається запах гнилі: так дачники гатять в землю згнилі яблука і сливи. Але більшість лишається перегнивати під деревами. За якими ніхто не приїхав і не зібрав.

Нема сенсу навіть пробувати підрахувати суми недоотриманих прибутків, через те що хтось щось не заморозив, не пересушив, не сублімував, не зберіг, не продав. Та подумати є над чим.

В світі кліматичних змін, коли населення потерпає від нестачі їжі на одній частині земної кулі і переїдає і викидає їжу на іншій, навряд чи пересилка сушки до Африки має сенс: там свої плоди і певно вони теж гниють. До того ж, в умовах голоду важлива калорійність їжі, а у фруктах-овочах її не отримати. Тут потрібні вже інші технології – переробки і тривалого зберігання м’яса (пшениця і 100 років постоїть, є випадки коли знаходили закопану в часи голодомору, і вона чудово зберіглася).

З тих пір винайшли хімічні консерватори (природні людство знає тисячі років) і довели процес до досконалості. Нинішні технології в переробці і обробці фуду – полягають предусім в покращенні смакових якостей традиційних продуктів і поєднанні смаків з метою задоволення попиту (в т.ч. старіючого) населення, яке з віком ті природні смакові рецептори втрачає, і щоб отримати задоволення від смаку їжі – треба вже постаратися.

То що ж таке, фудтех в аграрній країні, якій в принципі це все не потрібно, бо їжа в будь-яку пору року валяється буквально під ногами (навіть взимку можна викопати корінці, бо зими вже давно “нема”, настільки що зараз навіть дерева садять в січні – і вони приживаються!)?

Старий-добрий гуглЬ каже, що це історія про “інтеграцію цифрових технологій у весь харчовий ланцюг: від фермерських господарств і харчового виробництва до упакування, зберігання, приготування, доставки й утилізації їжі.”

Нещодавно ми зробили опитування серед айтівців (нагадаю, станом на початок війни їх було 300 тисяч людей, більшість (критична більшість) з яких працювало в аутсорсі, і продуктовою частиною своєї галузі не цікавилося), про те, чи цікаве їм #агро. Результати настільки невтішні, нема сенсу і приводити їх тут. Схоже, айтівець може зацікавитися фудтеком лише тоді, коли йому зроблять замовлення або якщо цей айтівець народився в селі, і десь під 40 років, після того як заробить “всі гроші світу в аутсорсі”, повернеться додому і почне застосовувати все що там вивчив на своєму подвір’ї, буквально. Тож, якщо на айтівців в цій сфері не покластися, то що ж в ній тоді робити? Кому є тут робота і яка саме?

Насправді її тут багато. Інженерам, технологам, маркетологам і сейлам. І десь там, трішки – фахівцям зі штучного інтелекту і програмістам

Розпочнімо перелік напрямків ззаду наперед

1. #Утилізація

Про те, що в Україні нема жодного заводу з переробки мусора вже навіть і писати соромно. Та поки ті заводи ніяк недобудуються (навіть перший), куди дівати сотні тон непроданої продукції – питання не банальне. Одна справа ви не збираєте огірки і вони гниють на місці і дають добриво, інша – якщо ці огірки зіпсувались в пакетах. Ця історія наразі не комерційна в Україні, але донори радо дадуть грант якщо вигадаєте спосіб як це зробити економно і ефективно, бо в інших країнах Європи з цим суворо в і десятки раз більше (нагадаю, населення України 31 мільйон, Європи – 750).

2. #Пакування

Тут нам є з чим розгулятися, особливо після спрощення історії з посівом технічної коноплі. Цьогоріч її посіяли на 3,5 тис га (збільшивши в кілька раз від минулого року). Десь на позначці в 30 тис. з неї вже можна буде робити всіляке різне біологічне, в т.ч. пакування. Хочеться вже дожити до часу, коли історія про “пакет з пакетами” в кожному домогосподарстві залишиться в глибокому минулому. Зараз, незважаючи на обмеження і платність разових пакетів, в хаті їх чомусь менше не стає, навіть побільшало.

3. #Зберігання

Тут технологам роботи і роботи, бо в Україні банально не вистачає навіть овочесховищ. Тож, поки їх не збудували належної кількості (і не відомо, чи збудують, бо тут як з зерном: зерносховища почали активно будувати лише коли на нього почала драматично рости ціна і з’явились додаткові гроші (притримати), до того продавали “з колес”, відповідно щоб з’явились бурякосховища, ціна на умовний буряк має потриматися хоча би пару років. Хоча сам буряк, як і морква, не дуже любить зберігатися, хіба що в вакуумному пакуванні.

4. #Приготування і #доставка їжі

Тут, певно, для фудтеху найбільше опцій. Але треба щоб долучалися ресторатори, бо вони тут найбільші бенефіціари. Якщо провтикають – то ресторанний сегмент забере собі умовний МХП і наготує стільки варіантів мітболів та іншого всілякого – що люди, здичавілі від ковіду, війни і нашугані імігрантами (в Європі), взагалі перестануть ходити до ресторанів. Хіба що переїдуть до нас 😉

5. Власне #технології в фермерстві і аграрці

Найбільший виклик тут для України, що страждає від депопуляції і старіння населення – це безлюдські технології. #Автопілоти, #дрони, #роботи, #розміновувачі. Певно, тут найбільший вибір, і завдання інженерів наразі – покращувати і здешевлювати те, що вже давно винайшли. Єдине що в Україні не прижилося з того, що є в світі – вертикальні ферми. Бо землі в нас достатньо і на горизонтальні. Якщо людей геть не буде і ціна електрики злетить в космос – тоді можна буде йти “вверх”, але за розвиненості СЕСів навряд чи це взагалі колись трапиться.

6. Ну і звісно як же без розумних програмних продуктів з управління #supplychain. Десь ось тут і знадобляться програмісти, про яких ми вже згадували. Але виключно в разі якщо: вклоняться до землі, поговорять з фермерами, рітейлом і утилізаторами. Тобто виконають всю ту “грязну” роботу, яку виконують всі ці святі люди, які вирощують нам їжу, годують і прибирають за нами.

Колись одне рекрутер, що страждає від неробства за кордоном, зневажливо щось пролепетів про село. Рівень його інтелекту настільки низький, що він не розуміє різницю між #agriculture та #rural. Як він заробив на торгівлі людьми незрозуміло, певно, виключно за рахунок знання психології. Та на одного такого, що говорить, певно приходиться ще 99 тих, що мовчать, а думають те саме. То варто сказати ось що.

Час, коли білі комірці заробляли #мільйони – ВЖЕ минув. Частково їх підім’яли технології, частково – надмірна #конкуренція (не гріх повторити: конкурнція на фінансового аналітика в Лондоні – 1000 людей на місце (ТИСЯЧА, а не сто). Деколи можна побачити людей, які закінчують працювати в 40 років. Деколи – людей, які взагалі ніколи не працювали, або роблять вигляд що працюють. Звісно, якихось надмірних очікувань, що вони задумаються про свою поведінку і своє майбутнє і “вклоняться землі”, нема. Та земля зараз – це не про “селюків”. Це про #НАДприбутки і про #розум. Який вдало поєднався з важкою працею і повагою до землі. Шкода кожного, хто досі не зрозумів всі принади цієї галузі і продовжує зневажливо ставитися до людей, які тут працюють. Можливо, на життєвий час цих людей заначек ще вистачить. На долю їх дітей і онуків – точно ні.